8 квітня 2013 року !

8 квітня 2013 року !

Завершиться громадське обговорення проекту постанови НБУ про обмеження готівкових розрахунків сумою в 150 тис. грн. Як у результаті цю ініціативу реалізовуватимуть та якими будуть її наслідки? І чи не приховується за дюжиною благородних цілей держави (як то: детінізація економіки, зміцнення фінансової системи тощо) банальне бажання створити ексклюзивні можливості для кількох банків зібрати мільярдні "вершки" із заощаджень українців? 

Загальні прикидки 

У розвинених країнах розрахунок банківською карткою — звичайна практика. І коли тамтешні підприємці вперше зіштовхуються зі спробами наших громадян розплатитися за товар чи послугу великою сумою готівки, часто це викликає щирий подив. 

Популярність готівкового способу розрахунку в Україні зумовлена кількома чинниками. Перший — значні масштаби тіньового сектора (за різними оцінками, 35–60% економіки). Другий чинник — це недовіра до банків, яка підігрівається в тому числі "гарячими" повідомленнями в ЗМІ про маніпуляції шахраїв із банківськими рахунками. Третій — проблема фінансової грамотності. Частина людей (особливо старшого покоління) тих самих банкоматів боїться як вогню: хоч би машина не з'їла картку чи з неї кудись не зникли кревні. Четвертий — недостатнє забезпечення платіжного ринку належною інфраструктурою, насамперед POS-терміналами (за їхньою кількістю на душу населення Україна відстає від європейських країн принаймні вчетверо). 

Та поступово безготівкові розрахунки стають у нашій країні дедалі масовішими. За словами директора департаменту платіжних систем НБУ Наталі Лапко, якщо у 2007 р. частка безготівкових трансакцій з допомогою карт становила 8,5% від їхньої загальної кількості, то за підсумками 2012-го — 32,4%. При цьому обсяги безготівкових операцій становили 12% від загальної суми операцій з картками. Хоча це й істотно більше тих 3%, які були у 2005–2006 рр., але усе ще значно менше, ніж у країнах Європи, де цей показник досягає 90–95%. 

За оцінками Moody's, торік безготівкові платежі прискорили зростання українського ВВП на 0,48%. Це означає, що без їхнього внеску економіка зафіксувала б падіння (у 2012-му ВВП збільшився на 0,2%). Як констатували в російському Інституті стратегічних досліджень, при збільшенні на 10% безготівкових розрахунків у роздрібному обороті ВВП зросте на 1,5%. 

Вважається, що, стимулюючи безготівкові розрахунки, держава переслідує дві групи цілей (щоправда, вододіл між ними досить умовний). 

Перша група — умовно "банківська". Тут ідеться про спробу стимулювати процеси насичення банківської системи додатковою ліквідністю, що має в тому числі сприяти здешевленню кредитів, а також зниженню операційних витрат банків на обслуговування готівкового обороту (які, в підсумку, перекладаються на плечі кінцевих споживачів). 

Друга група — умовно "макроекономічна", яка полягає в стимулюванні процесів детінізації вітчизняної економіки. 

Наскільки зазначені цілі досяжні? Чи не станеться так, що "хотіли, як краще, а вийшло, як завжди" — мали намір детінізувати економіку, а вона, навпаки, піде у ще глибше "підпілля", ще більше доларизувавшись? Можливо, Україні доцільно продовжувати йти еволюційним шляхом "обезготівковування"? 

Тут багато чого впирається в розмір ліміту готівкових операцій. Оцінки обґрунтованості 150-тисячного обмеження в експертів дещо різняться. Так, заступник голови правління "Ерсте Банку" Світлана Черкай вважає, що це більш ніж значна сума на тлі практик європейських країн, де обмеження становлять іноді 1–2 тис. євро. "Із приводу цього заходу більше обговорень, ніж він вплине на кінцевого споживача", — переконана фінансист. А от заступник голови правління Ощадбанку Антон Тютюн вважає, що порівняння України з Європою не зовсім коректне через відчутно меншу популярність у нас безготівкових розрахунків. "На мій погляд, на цьому етапі 150 тис. грн — це оптимальна сума. Але далі її потрібно буде однозначно знижувати", — констатує банкір. 

За словами заступника голови НБУ Віри Ричаковської, вибір суми в 150 тис. грн зумовлений тим, що так чи інакше операції понад цю величину підпадають під фінансовий моніторинг відповідно до діючого законодавства, а його суб'єктами є не тільки банки, а й аудиторські компанії, нотаріальні контори, суб'єкти господарювання, які здійснюють великі угоди готівкою. 

"Ніяких додаткових регуляторних репресивних заходів не передбачається. Тут громадяни можуть бути спокійні. При здійсненні операцій додаткові документи (від населення. — Ред.) не знадобляться. Наявні в системі традиційні платіжні фінансові інструменти застосовуватимуться й надалі", — обіцяє В.Ричаковська. 

Банківські вигоди 

При встановленні 150-тисячного ліміту банки можуть розраховувати на певний приплив додаткової ліквідності. Але наскільки істотний? У НБУ від конкретних прогнозів утримуються, хоча, схоже, на запаморочливі та масштабні позитивні зміни не сподіваються. "Сума в 150 тис. більш критична для тіньової економіки. Ми не вважаємо, що вона відразу відчутне вплине на безготівкові розрахунки", — констатує директор департаменту платіжних систем НБУ Наталя Лапко. 

У цьому контексті експерти висловлюють різні оцінки. Хтось очікує перетікання приблизно десятої частини готівкової гривневої маси в безготівкову форму (20 млрд грн). Це може збільшити залишки на коррахунках банків приблизно вдвічі (до 40 млрд грн), завдяки чому значно знизиться потреба банків у ресурсах, отже, і їхня вартість. Інші фахівці більш стримані в прогнозах. Так, за підрахунками в.о. голови правління банку "Фінанси та кредит" Віктора Голуба, у результаті нововведень додатковий приплив коштів клієнтів у банки може забезпечити зниження депозитних ставок лише на 1%. 

Ще одна потенційна користь для ринку може полягати в скороченні витрат на обслуговування обороту готівки (інкасація, зберігання й т.ін.). Причому тут коректно казати не тільки про банки, а й про населення. Адже саме громадяни як кінцеві споживачі всіх товарів і послуг, котрі самі про це не завжди знають, покривають зі своєї кишені відповідні витрати фінустанов і контрагентів (вони зазвичай "зашиті" у вартість товарів і послуг). 

Найбільш пікантною складовою ініціативи НБУ з обмеження розрахунків готівкою є, звичайно, питання комісій. Нині на ринку вони коливаються в середньому в діапазоні 0,5–1,5% від суми безготівкових розрахунків (за переказ між рахунками, при розрахунку безпосередньо платіжними картками комісія з покупця не стягується). Цікаві тут два моменти. Перший — чи зміняться комісії після нововведень та в який бік (зменшення чи збільшення)? Другий момент — чи відбудеться переформатування (перерозподіл) самого ринку? 

Урегулювати питання контролю за банківськими комісійними вважає за доцільне, наприклад, експерт комітету з питань банківських і фінансових послуг Американської торговельної палати, юрист VostokFinance Group Олексій Беспалов. Але такі пропозиції не викликають, зрозуміло, надто великого ентузіазму в банкірів. Запобіжником проти реалізації негативних сценаріїв для населення вони називають високу конкуренцію, яка має не дозволити завищувати вартість послуг. Більш того, Світлана Черкай запевняє, що комісії можуть навіть знизитися завдяки скороченню "готівкових" витрат банків. 

"Тут справа навіть не в комісійних доходах. Нині дуже велика конкуренція між банками, і багато з них ставлять комісію навіть нижчу, ніж собівартість, тому що заробляють вони на інших послугах — видають кредитні картки, продають клієнтам інші послуги", — зазначає виконавчий директор НАБУ, голова правління Укргазбанку Сергій Мамедов. 

Очевидно, що впровадження обмежень на розрахунки готівкою зіграє на користь насамперед тим банкам, які активно працюють на ринку платіжних послуг. Не виключено, що, маючи більш вигідну стартову позицію, ніж решта банків, лідери ринку зможуть збільшити свою перевагу, коли держава дасть додатковий адміністративний імпульс для ринку. 

"Новому гравцеві слід побудувати мережу, а це займе роки. Для будівництва інноваційних інструментів — багатоканальних систем обслуговування — теж знадобиться певний час. Тому ті, хто на ринку відіграє значущу роль, лідерами й залишаться", — впевнений Віктор Голуб. 

Антон Тютюн доповнює, що ринок еквайрингу, крім того, що досить витратний, ще й низькомаржинальний. Тому невеликі банки не можуть собі дозволити займатися цим бізнесом, адже ефект з'являється тоді, коли є масштаб. За даними фінансиста, нині десятка банків — лідерів ринку утримує 95% торговельних терміналів по всій країні. Рік тому цей показник становив 92%. За прогнозами заступника голови правління Ощадбанку, ця тенденція посилюватиметься, тобто великі банки нарощуватимуть свою частку на ринку. 

"Нині заробітки від кредитування нестабільні, залежать від багатьох чинників, і банкіри вже давно думають, що в балансі доходів слід збільшувати комісійну складову. Карткові й безготівкові розрахунки — це один із резервів, можливо, основний дохід банків у найближчі кілька років", — вважає банкір. 

У європейських банках хорошим показником вважається рівень комісійного доходу 20–25% від загальних надходжень. Україна хоч і повільно, але наближається до цих параметрів. За даними НБУ, за підсумками 2012 р. комісійні доходи банківського сектора становили 21,16 млрд грн (14,1% усіх доходів), тоді як 2011-го вони були на рівні 18,47 млрд грн (12,9% доходів), а 2010-го — 15,27 млрд грн (11,2%). 

Держава і громадяни: "гра в хованки" завершується?
 

Чи зможе обмеження готівкових розрахунків сумою в 150 тис. грн забезпечити значний "детінізаційний" ефект для економіки? Фахівці констатують, що певні зрушення тут можуть бути, але не "космічні". 

"Певний вплив буде, бо деякі операції буде просто неможливо проводити з допомогою готівки. Але економічні агенти в таких умовах найчастіше воліють узагалі нічого не робити, ніж робити так, як незручно, і підпадати під ризик сплати податків", — коментує керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій. "Тіньовий сектор, мабуть, знайде інші схеми та побудує іншу інфраструктуру для обслуговування операцій", — припускає керуючий інвестиційними й пенсійними фондами "КІНТО" Микола М'ягкий. 

Колишній держсекретар Кабміну, радник голови правління Приватбанку Віктор Лисицький зазначає, що сприяння "детінізаційним" процесам — це насамперед функція виконавчої гілки влади (уряду), а не Національного банку. 

Своєю чергою, Наталя Лапко нагадує, що до 18 квітня Кабмін має привести нормативну базу у відповідність із ухваленим торік законом №5284 і зобов'язати постачальників послуг установити платіжні термінали. "Вони мають стояти скрізь — починаючи з аптеки й закінчуючи магазином на трасі", — говорить представник НБУ. 

Начальник відділу аналізу й досліджень "Райффайзен Банку Аваль" Дмитро Сологуб упевнений, що справа не тільки в інфраструктурі, і політика збільшення безготівкових розрахунків активізує процеси детінізації економіки лише у разі повномасштабної боротьби з корупцією. "Бізнес вийде з тіні, коли відчує, що такий крок —економічно вигідніший, ніж діяти за старими тіньовими схемами", — додає аналітик "Ерсте Банку" Ігор Жолонковський. 

Водночас керівник аналітичного відділу "Арт Капітал" Ігор Путилін не виключає, що обмеження готівкових розрахунків все-таки допоможе підвищити податкову культуру населення та збільшити надходження до бюджету. Із цим можна до деякої міри погодитися. 

По-перше, у країні з'являється ще один державний фільтр (разом із "паспортизацією" валютообмінних операцій), завдяки якому влада може збирати опосередковану інформацію про тіньові доходи громадян, що одержують зокрема зарплату в "конвертах". Так, нині ні у разі купівлі-продажу валюти, ні при здійсненні безготівкових розрахунків не ставиться питання про створення централізованої бази даних у НБУ, до якої теоретично могли б одержати доступ і податківці. Але, як здається, це справа часу — середньо- або навіть короткострокової перспективи, коли за дотриманням порядку проведення платежів стежитиме податкова служба. Це прописано ще в законі №5284, який, власне, і надав право НБУ запроваджувати обмеження щодо готівкових розрахунків. 

Можливі санкції за порушення правил розрахунків передбачено такі: штраф за розрахунки готівкою на суму понад 150 тис. грн може становити від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700—3400 грн). При повторному порушенні ліміту — від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів (8500—17000 грн). 

Ще одне запитання: а чи буде сам факт здійснення безготівкових операцій на суму понад 150 тис. грн передбачати подання банком відповідної "петиції" до податкової? "Якщо податкова захоче подивитися, як проходили розрахунки (на суму понад 150 тис. грн. — Ред.), вона, звичайно, може це побачити. Але банки податковій цілеспрямовано не звітують, і окремої звітності для таких операцій не передбачається", — запевняє заступник голови НБУ В.Ричаковська. 

Наступний пункт: як швидко знижуватиметься максимальна планка розрахунків готівкою надалі? У НБУ не приховують, що встановлення 150-тисячного ліміту готівкових розрахунків — це лише початок, зазначаючи, що під час громадського обговорення НБУ одержує пропозиції знизити поріг обмежень до 
50 тис. грн. "У майбутньому регулятор може встановити менші суми, тому треба звикати", — констатує Н.Лапко. 

Утім, наскільки швидким має бути цей процес, щоб не спровокувати масової негативної суспільної реакції, — велике запитання. Як раніше заявляв перший віце-прем'єр Сергій Арбузов, Україна поки що не готова до таких обмежень, як у Європі. "Це розраховано на відсікання так званих luxury-операцій. Людина, що купує квартиру або дорогий автомобіль, має проводити операції через банк. Після цього й оподаткування буде нормально проведене, і безготівкові платежі зростуть", — заявив С.Арбузов, пообіцявши, що остаточне рішення буде прийнято тільки після з'ясування думки громадськості з цього приводу. 

Хоч би яким була громадська думка, частина громадян, безумовно, все одно шукатиме можливість обійти існуючі ліміти. І що жорсткіші будуть обмеження, то більше охочих може з'явитися. 

Способи маніпуляцій для мінімізації платежів (як податкових, так і комісій банкам), скажімо, при придбанні житла багатьом відомі. "Обійти можна завжди. Наприклад, можна замість договору купівлі-продажу написати дарчу. Але що буде тоді, коли з'явиться інша людина, і договір стане недійсним? Ви одержите рівно ту суму, за якою провели розрахунок. Тому я нікому не рекомендую проводити операції "в обхід". По-перше, це невигідно, а по-друге, небезпечно", — констатує С.Мамедов. 

Чи ходити в обхід — це, звичайно, особистий вибір кожного. От тільки дуже хочеться, щоб рішення з цього приводу українці приймали все ж таки більше з доброї волі. Тоді й бажання "грати в хованки" з державою буде значно меншим. 

Василь Пасочник 

[url]gazeta.dt.ua[/url]

Залишайте Ваше замовлення:
: ціна від ... до:
...
: :
Залишити заявку